Я зараз займаю посаду управлінця спортзалом. І це цікавий досвід для мене і як особистості в цілому, так і анархіста.

Фактично, я ніколи не займав якусь посаду навіть на не офіційній роботі, оскільки крім одноденних підробіток я ніде не працював по різним причинам. Зазвичай, в рідкісних випадках, мене кликали на халтуру, де я міг заробити кілька сотень гривень, які часто зберігалися в копілці на чорний день. І кожна така посада була на рівні "подай - принеси - відійди" або "перетягни це з звідти туди". Тобто нічого серйозного. Тому ця роль управлінця для мене як ковток свіжого повітря.

Я на цій посаді всього місяць, але мені вже встигли наносити трохи грошей, що для мене було як новим святом - це приносило мені багато емоцій, зокрема радості, особливо, коли я розумів, що в моєму гаманці грошей стало більше, ніж кілька сотень. Сама посада виглядає дуже цікаво, оскільки фактично я ніким не керую, а дивлюсь за станом залу - прибираю його, сортую знаряддя і таке інше. Тому якоїсь ієрархії у нас в цьому плані немає, але я вимагаю від усіх наявності у них змінного взуття. Але щоб я комусь робив зауваження подібного роду трапляється дуже рідко, оскільки всі самі розуміють що таке спортзал і в якому одязі повинні приходити. Крім цього, я допомагаю новачкам адаптуватися до нашого вельми креативного залу, надаю базові знання про спорт та техніки вправ. Я зараз маю двох "підлеглих", який я треную і до кожного ставлюсь як до товаришів, друзів. Жартую з ними, розмовляю на "ти" і посміхаюся, бо вони класні чуваки і не посміхатися не можу. Таким чином я для себе відкриваю всі переваги та недоліки постійної роботи у своєму спортзалі, а також покращую свої комунікаційні навички, що можуть знадобитися у моїй професійній діяльності. Крім цього я починаю ДІЙСНО розуміти, що означає фраза "Знайди свою роботу мрії і тобі не доведеться працювати жодного дня", бо я керую залом, який я відвідував протягом кількох років. Моє хоббі перетворилося на мою роботу і мені це дуже подобається (крім того моменту, що взимку в залі дуже холодного і потрібно постійно чимось зайнятися). Ще я навчаюсь відповідальності вже не тільки перед собою (йду в зал, бо хочу мати гарне і здорове тіло), а й перед іншими (йду в зал, бо інші люди хочуть гарне і красиве тіло, а я взяв на себе відповідальність надавати їм умови для досягнення поставленої мети). Починаю краще керувати власним часом і робити справи у максимально короткий термін, щоб все встигати, бо мінімум 3 години в день у вечері я перебуваю в залі. Не те, щоб це сильно заважає мені вправлятися із завданнями, але це все одно вимагає певного укладання умовного графіку на цілий день.

А тепер про певні переваги, які я отримую як анархіст. Фактично, я зараз працюю поза офіційним ринком праці, бо я працевлаштований через знайомого, який і тримає цей зал. Тобто я проживаю досвід агористської економічної діяльності. І я можу сказати, що як би я був офіційно працевлаштуваний якимось дивом, то навряд-чи я зміг отримувати навіть те, скільки я отримую зараз (буквально кілька тисяч на місяць). Частину цих грошей забрав би налог, що якось не дуже сильно і заохочувало б мене до роботи. А так всі отримані гроші мої, і я вирішую куди я витрачатиму їх і чи витрачатиму взагалі. Знову ж таки, тут немає чіткої ієрархії між мною, власником залу і відвідувачами. Кожна людина тут може привнести свій вклад у розвиток залу ідеями, або хоча б вмикати свої пісні для створення відповідної атмосфери для всіх. Я ж лише надаю послуги за певними, некритичними чи поганими, умовами, яких я вимагаю від відвідувачів дотримуватися. Я і не маю якоїсь влади над людьми, але і у той же час отримую досвід управління людьми, або ж захисту результатів чи умов своєї роботи.

Ну, в принципі це все. Якщо щось згадаю, то ниже допишу

#анархізм #лібертаріанство #управління #персонал #спорт #ЗОЖ #психологія

Нарешті, руки дійшли написати пост для мастодону про моє бачення нещодавніх протестів проти злиття НАБУ та САП. ТАК ВОТ.

Перше, що потрібно означити, що ці структури самі по собі мало ефективні, оскільки є державними і існують в капіталістичних відношеннях, де гроші мають надто високу цінність в очах людей, які зараз живуть. Це спричиняє ситуації, коли під олігархів чи звичайних корупціонерів важко починати копати по справжньому через підкуп як окремих облич, які займаються справою, так і облич на більш високих посадах, які можуть згорнути будь-яку справу в будь-який момент. Значну роль цього всього цирку також відіграють і системи знайомств, а точніше "кумовство", коли одна людина садить на посаду свого близького знайомого чи родича, що значно ускладнює і, я би сказав, унеможливлює досудове розслідування ситуацій корупції. Дуже яскравим прикладом таких ситуацій є покриванням чиновників від корупційних розслідувань, чим дуже часто користується Кличко, а також сам момент підписання закону про ліквідацію НАБУ, яке напередодні спробувало відкрити справу по кумові Зеленського. Тому казати, що НАБУ чи САП були ефективними інституціями не доводиться, але так чи інакше певна автономія у них була, що дозволяло їм хоча б робити розголос навколо крупних справ пов'язаних з корупцією, що дозволяло їм створювати невеликі важелі впливу на існуючу владу.

Але попри всі недоліки цих інституцій, їх не можна підпорядковувати генеральному прокуророві по одній простій причині - президент особисто не назначає генерального прокурора. І підпорядкування НАБУ генеральному прокуророві означає централізацію влади та капіталу в руках обмеженого кола осіб. У випадку знищення відносної автономії НАБУ президент та його кола найближчих корупціонерів, мали б змогу приховувати власні тіньові заробітки майже завжди, а якщо траплялися б випадки досудового розслідування, воно б завершувалося лише на користь корупціонерів, або слідство "заходило б в тупік". Крім того, це надає владу існуючому уряду направляти наказ розслідувати джерело доходів будь-якої юридичної особи, яка не поділяє поглядів Зе та його команди. А це відкриває додаткові шляхи для економічної репресії будь-який політичних та економічних конкурентів.

Централізація влади та капіталу йде в розріз з ідеями та принципами анархізму, що і створює нам вікно для дій. Анархістам було потрібно скористатися шансом та долучитися до протестів. На жаль, очолити їх було не можливо, оскільки повістку направляли консерватори та ліберали, але це все ще була гарна нагода для протистояння державі, її схильності до концентрації та просування анархістських ідей. Чим власне різі організації та окремі активісти скористатися, просуваючи на протестах власні креативні гасла, ідеї та навіть захоплюючи мікрофони для мотиваційних промов.

Величезною проблемою таких протестів є відсутність конкретного політичного плану та вимог до влади. Це могла б бути чудова можливість як мінімум нагадати владі про сучасні проблеми в суспільстві, які вона не вирішує, а просто ігноруєте, а як максимум висунути вимоги до яскравіших та важливіших реформ, які могли б полегшити процес формування двовладдя в Україні, тобто створювати нелегальні ринки та кооперативи, які зможуть стати більш незалежними від держави як такої. Але результат подібних протестів є теж досить гарним результатом, тому можна лише відчувати гордість за співмешканців на цій території, які уперше за 3 роки повномасштабного вторгнення висловили свої бажання та потреби.

#анархізм #лібертаріанство #політика #Україна #НАБУ #САП #протести #свобода

Треба про себе трошки тут нагадати, бо давненько нічого не публікував. Спочатку я тут розпишу трохи про своє нове есе, а в наступному пості вивалю свій погляд на протести, які почалися кілька днів тому і вже майже стихли.

Одна моя стаття про роль психології у капіталістичному виробництві набрало велику популярність. В цей раз я зробив дещо схоже, але проаналізував сучасну літературу з популярної психології.

У своїй роботі я описав її вплив на людську психіку, чим погана популярна психологія та неодноразово наголошував на тому, що популярна психологія дуже сильно шкодить сприйняттю психології як науки, а у деяких випадках стає перешкодою навіть для спеціалістів із практичної психології, яка сконцентрована на консультація та терапії.

Також я розглянув те, яким чином психологія опинилася на сучасному місці та яку роль виконує у капіталістичній системі, чим живиться та кому постійно підігрує.

Ось посилання на статтю https://syg.ma/@Kurt_Petrikov/biznes-v-shkuri-psihologiyi-chim-ne-ie-populyarna-psihologiya

#анархізм #лібертаріанство #психологія #капіталізм #популярна_психологія #есе

Я вже якось писав тут про те, як психологи відіграють важливу роль у підтримці капіталізму. Але сьогодні є додаткова інформація, яку я почув від свого викладача по психології праці.

Знаєте як великим корпораціям вдається контролювати сотні чи тисячі робітників одночасно? Нав'язуючи їм почуття меншовартості та примушуючи повірити, що переговорні позиції між робітником та компанією є значно вигіднішими для самих компанії, ніж для робітника. Саме так, а не навпаки. Вдається це завдяки звичайній заяві, яку пишуть робітники, щоб вступити на якусь посаду. Вся фішка у звертанні до відділу кадрів в цій заяві. Перше на чому наполягають як психологи, так і будь-які консультанти з професійної самореалізації, починати лист зі слів "Прошу вас прийняти мене на посаду".

Таким чином компанії навмисно применшують переговорну позицію майбутнього робітника, аби той почував свій вступ як дозвіл, а не результат власної перемоги за допомогою особистісних якостей, навичок та вмінь. Людина пишучи таку заяву миттєво ставить себе у позицію не рівноправного комунікатора, який може надати компаніям щось від себе, допомагаючи заробляти гроші, і в той же час брати щось у компанії, а як того, хто благає про послугу, якої на справді, не існує. Це породжує почуття провини за будь-яку помилку на перших етапах адаптації до роботи на цій посаді, якою начальство може вміло маніпулювати.

Пов'язана така вимога також із тим, що робітник, який подає заяву, гадки не має чим він буде займатися на своїй посаді. Це в принципі, вірно, оскільки людина не знає нічого про колектив і справжній стан справи на тій посаді. Але у той же час, це не є виправданням нав'язуванню почуття провини за помилки на цій посаді. Компанії хочуть всидіти на двух стільцях одночасно: щоб працівник був ефективним і слухняним, але ігнорують, що справжня ефективність особистості досягається за рахунок рівноправного партнерства, толерантності до помилок робітника та природньому, гармонійному авторитету, який набувається завдяки знанням, навичкам, досвіду і професійності керівника та прямій і активній участі в безпосередньому робочому процесі, а також спілкуванню з робітникам. Точніше, вони від цього уникають, оскільки це призвело б до втрати насильницького авторитету та статусу.

Начебто, я все сказав. Ми маємо протидіяти цьому нав'язуванню різними способами, щоб досягти рівного та справедливого світу. Такий наш шлях!

#капіталізм #психологія #анархізм #анархія #лібертаріанство #філософія #політика #корпорації #маніпуляції

Нещодавно побачив одну статтю про цікаве дослідження, в якому йдеться про те, що можна скоротити час перебування сну для людини без негативних наслідків для людини. Тобто, якщо для чоловіка норма це 8 годин, а для жінок - 10, то за допомогою редакції генів можна зробити так, щоб кожному з них вистачило 5 годин сну. І звучить це все круто, але є кілька "але".

З початку пройдусь як психолог, а потім як анархіст. А як власне якість сну залежить від генотипу?Можу припустити, що скоротиться кількість необхідного часу для відновлення структур мозку та відновлення клітин всього організму. Припустимо. Але з якого перепугу був зроблений висновок, що людині буде так добре? Якість сну залежить не стільки від генетичного фактору, скільки від зовнішнього та соціального, включаючи сюди і харчування та такі фактори як: чи є стабільний режим у людини чи ні? Що вона робила перед сном? Скільки поспала? У якій фазі прокинулась? Як пройшов у цілому їх день? Чи втомлена вона? Тобто, факторів дійсно дофіга. Можна добре висипатися із 8 годинним режимом сну, причин аби скоротити той час з точки зору психології - майже немає. "Майже" бо в теорії це може збільшити кількість часу на відпочинок. Але є багато причин це робити з точки зору сучасної економічної системи.

Це дослідження насолода для тих, хто наживається на продуктах праці працівників. І це більше стосується неофіційних робіт, управи на яких вони не відчувають ні від держави, ні від суспільної самоорганізації. Адже офіційно зареєстрованим ФОПам потрібно дотримуватися закону про максимальний робочий день, слідкувати за умовами праці і багато чого ще, інакше їх посадять за ґрати, або понесуть репутаційні збитки, а зачасту і те, і інше. І чим більше офіційно зареєстрованих робітників, тим більше потрібно сплачувати податків, а це грошові втрати та постійна документація. Тому щодо офіційної зайнятості можна не хвилюватися, але проблема настає в тіньовому секторі.

Тіньові найманці не сплачують жодних податків, отже нічого не пишуть до податкової та не втрачають гроші через податки. Але вони отримують гроші за продукт праці неофіційно влаштованого працівника, особливо якщо ця людина займається активною працею. Вони мають важелів впливу на робітника більше, ніж офіційні роботи, оскільки ніхто не може відслідкувати кого і на яких умовах людину прийняли, а тому умовами можна маніпулювати, якщо вони не задокументовані, та і тому що, на неофіційні роботи йдуть зазвичай люди, які перебувають у поганому фінансовому становищі, а отже їм дуже важко протистояти гніту того, хто найняв, не кажучи вже про зміну умов своєї праці.

Тобто, такі дослідження є дуже небезпечними для сучасного суспільства, оскільки відкривають дорогу до тіньового рабства. "Якщо людині достатньо 5 годин сну, то нехай йде працювати" - подумає підприємець і влаштованому неофіційно робітнику поставить вимогу працювати з 6 ранку, до 18 вечора. Хоча такі умови і зараз є, але зачасту вони офіційно відстежуються і на роботодавців можна чинити тиск, а про тіньове рабство ми можемо дізнатися через роки після появи таких вимог. Тому з такими дослідженнями потрібно буде обережними.

Якщо і запроваджувати подібні технології, то тільки тоді, коли економіка почне працювати на людей, а не люди на економіку. Тобто, коли люди матимуть змогу та бажання брати відповідальність за власне життя, взаємодіяти та самоорганізовуватися з іншими, ось тільки тоді можна запровадити подібні технології. Але зараз вони загрожують людям тіньовим рабством, а не свободою.

#анархізм #психологія #анархо-трансгумінзм #лібертаріанство #свобода #філософія

https://www.pnas.org/doi/abs/10.1073/pnas.2500356122

Дам собі і вам трохи відпочити від формалізму моїх повідомлень, і зараз просто висловлюсь.

Нещодавно з'явилася інформація від інсайдерів, що в новому айфоні батарея буде вміщати менший об'єм енергії ніж в попередніх моделях. А якщо бути точніше, то приблизно 60-70% користувачів не зможуть сидіти цілий день в айфоні і не паритися про зарядку. Але є і "гарна" новина. Компанія Apple хоче створити чохол-батарею, яка буде додатковим джерелом енергії для таких смартфонів. Що ж тут скажеш? Капіталізм.

Проблема в тому, що яблочники знайшли вирішення проблеми, яку самі в створили через "надтонкий дизайн". І тепер класичні батареї туди не вирішуються, і доводиться обходити іншим шляхом. Якби це було спричинено новими митами Трампа на Китай, то питань було б менше, але ж ні, яблочники зробили проблему, вони її вирішили і продадуть це рішення ще за 100 баксів (умовно).

Тобто конкуренція, яка мала б призводити до технологічних інновацій, в цьому випадку дала збій. Замість інноваційних технологій з'явилася палиця, на яку техногігант буде опиратися, а точніше на якій він буде наживатися. Це не то, щоб не інновація, але вона не представляє із себе те, що представляють інновації зазвичай. Кожна такая новинка має свою мету, задачу над вирішенням проблеми, спричиненою природніми соціальними чи біологічними умовами. Кожна новинка протеза для руку є соціальною цінністю, а ось подібний чехол вже ні, бо він лише додає змогу техногіганту збагатитися ще більше, а не вирішує соціально значущі проблеми.

Також, хотілося б сказати, що частково тут "провина" є і на споживачах такого продукту. Але не об'єктивна чи така, про яку варто говорити, а номінальна, оскільки більша частина лише йде за течією трендів в інтернеті. Але ми повинні наголошувати на самій проблемі та закликати з нею боротися. Споживачі ж тут "винні" в тому, що не висувають достатньої критики на компанію, не бойкотують її відкрито капіталістичні, тобто націлені на збагачення тільки матеріального становища обмеженого кола осіб, товари. Дозволяють техногіганту без репутаційної шкоди виходити сухими із води, оскільки ніхто не запускає так потрібний термоядерний ланцюг критики та бойоктів, які могли б спричинити втрату певної частки фінансовів.

Треба до продуктів щоденного використання ставитися свідомо та розуміти чи варто таке купляти, чи потрібен він вам взагалі і чи готові ви приймати певні недоліки товару. Варто ще й переглянути власне відношення до компаній, що їх виробляють...

https://www.macrumors.com/2025/05/03/iphone-17-air-battery-case-report/

#анархізм #антикапіталізм #лібертаріанство #свобода #філософія

Вітаю вас, мої любі читачі. Завітав до вас з нової думкою, яку я трохи розгорну тут, але вся основна частина буде за посиланням на текст на сігмі.

Тема моїм думок стосується фільму "Титанік" 1997 року від Джеймса Кемерона. А точніше, щодо одного цікавого персонажу - Джек Доусон, якого грав Леонардо Ді Капріо. Чому він мене зацікавив? Бо персонаж Ді Капріо є унікальним персонажем своєї епохи, досить прогресивним діячем та двигуном цієї історії.

Я його поведінку описав як соціалістичну, тобто таку, яка схиляє людей до рівної розмови, реалізуючи свій особистий соціалізм у стосунки між людьми. Така соціалістична поведінка проявляється у неупередженості Джека. Протягом фільму, незважаючи на своє походження та діяльність багачів, їхнє життя, він жодного разу не проявив якогось упередження хоч до когось, а сердився чи недолюблював людей через особистісні причини: конфлікт через непорозуміння.

Іншим цікавим моментом є те, що Джек приймає поведінку багатіїв, не соромиться свого минулого та пристосовуватися до середовища, яке відчуває певну недовіру, і в якомусь сенсі агресію до нього, як члена бідного прошарку суспільства. Він не намагається зруйнувати якісь традиції, а навпаки, приймає їх та використовує для власних цілей. Його світогляд є досить широким, що дозволяє йому розглядати ситуацію у повній мірі, створюючи перед собою повну картину того, що відбувається у нього на очах. Джек не боїться жодного з багатіїв та не проявляє лестощів у відношенні до них.

І останнє, що тут згадаю, Джек є творцем, вільною людиною, яка бере на себе відповідальність за власну та безпеку близької родини. Творить він не тільки картини, розповідаючи ними цілі історії, а ще й людей. Творить зміни, надихаючи людей, змінюючи їхнє ставлення до життя та самих себе. Таким чином він змінив життя Роуз, ставши її провідником у більш вільне, самостійне та відповідальне життя. Він взяв відповідальність за власне життя, власну безпеку, даючи собі розуміти, що жоден шанс на покращення життя він не має права не схопити, адже від його сміливості залежить те, як повернеться його і так, незупинна, доля. Він також взяв на себе забов'язання за безпеку Роуз, адже він її кохає, і щастя для нього - її радість та щастя. Він її рятував, він їй допомагав і тим самим надихав, роблячи її митцем власного життя.

І зараз на цьому все. Я хочу, щоб повний текст ви прочитали самостійно, адже це лише невелика частина моїх міркувань щодо цього персонажу. У своєму есе я описав його психологічний портрет, його минуле, яке могло бути у нього та як виник його соціалістичний характер.

https://syg.ma/@Kurt_Petrikov/idealizovaniy-obraz-dzheka---simvol-rivnosti-psihologichniy-analiz-filmu-titanik-z-anarhistkih-poziciy

На все добре вам,
З найкращими побажаннями,
Ваш анархіст та психолог, Курт Петріков

#психологія #анархізм #соціалізм #художнійфільм #аналіз #лібертаріанство

 Вітаю любих читачів. Я до вас з цікавим роздумом щодо лібертарної педагогіки. Це доволі відома тема, але, як на мене, досі не було поставлених чітких причин, опираючись на наукову психологію, чому педагогіка має бути саме лібертарною та орієнтуватися на свободу, рівність та солідарність. А ось теперь матимемо.

 Нещодавно я мав нагоду ознайомитися із статтею, яка аналізувала дослідження, які стосувалися математичної тривожності - стану тривогу, пов'язаний із майбутньою необхідністю вирішувати математичні задачі, та стереотипної загрози - ситуації, в якій людина усвідомлює наявність оцінювання її навичок за стереотипними показниками, які приписують її групі та діяльності, якою вона займається. Із результатів цих досліджень я вивів кілька етичних умовиводів, які підтверджують, що ліві течії анархізму йдуть у правильному руслі. Але спочатку означу кілька важливих моментів з тієї статті.

Перше, на що хочеться звернути увагу, так це на те, що математична тривога - це саме стан і причина математичної не успішності, а не показник, що дуже важливо. І формується він завдяки надто сильному тиску від викладача, які стосуються результативності учня, відсутності емоційної чи моральної підтримки від вчителя та проблем з базовими поняттями з математики (або предмету, в цілому)

Стереотипна загроза проявляється виникає у наслідок індивідуальних особливостей, але може впливати на всю соціальну групу. Чинниками виникнення стереотипної загрози є сильна ідентифікація себе з власною соціальною групою (або посилена), акцентування на важливості результативності в математиці, наявність упередження в суспільстві щодо можливостей людей, які належать до певної соціальної групи.

Математична тривожність та стереотипна загроза працюють за одним принципом - навантаження робочої пам'яті, через що не вистачає ресурсів на виконання основного завдання.

І тепер до етичних висновків. Усі ці моменти вказують на важливість досягнення соціальної рівності серед усіх членів суспільства без виключення. Така потреба виникає із вірогідності того, що лише сама наявність стереотипів формує у людей відчуття потреби комусь щось довести, довести що стереотипізована людина розумніша/красивіша/вправніша ніж вважається усіма, і коли вона намагається це довести, то постійно тримає у себе в голові ці думки, або намагається впоратися із накрутами щодо наслідків можливого провалу. Аби такого не було, люди мають ставитися один до одного як до рівних собі незважаючи на соціальний, економічний чи політичний статус, розумові здібності. А змагання повинні набути товариського чи спортивного вигляду, щоб не нашкодити психічному стану особистості в будь-якому віці.

 Рівність має бути досягнута не тільки на рівні всього суспільства, але й на рівні навчальних закладів. Вчителя не мають втрачати авторитет, але і не мають відчужуватися від класів, де викладають, а навпаки, бути їхнім другом та дружелюбним вихователем, який допоможе в разі чого.

Вчителі мають ставитися до учнів як до особистостей з особистісними проблемами, з різними схильностями та можливостями. І тим самим прикладати власні зусилля для різнобічного розвитку дитини, використовуючи різні методи: від банальної мотиваційної чи інтелектуальної підтримки до дзвінка батькам з пропозицією до власного репетиторства чи знайти викладача, який зможе підтягнути учня у навчанні. А також надати першу психологічну допомогу чи сприяти дозволу батьків працювати психологу із їхньою дитиною.

Широкий вплив математичної тривожності чи стереотипної загрози на діяльність учня є недопустимим, оскільки заважає особистості реалізовувати власний потенціал, передумови якого створювалися ще до його народження та під час соціальної взаємодії із людьми. Задача будь-якого навчального закладу сприяти всебічному розвитку особистості та надати всі передумови для вдалої реалізації потенціалу.

Важливу роль у цій діяльності мають виконувати не тільки викладачі, але і психологи. Я кажу не тільки про шкільних психологів, які мають за замовчуванням проводити профілактичні заходи, створювати просвітницькі заходи та допомогти дітям та викладачам. Я говорю ще й про експертизу освітнього середовища.

Лібертарна спрямованість такої експертизи, крім сьогодні існуючих задач (аналіз підручників, стилю викладення предмету та професійності викладацького складу) мають аналізувати саме середовище на ризик утворення стереотипної загрози чи предметної (умовно) тривожності, завдяки опитувальникам та інтерв'ю як з викладацьким складом, так і з дітьми та їхніми батьками, що дозволить створити список рекомендацій, який потрібно реалізувати викладачам та місцевому психологу.

Залишу тут посилання на мій переклад цієї статті, де ви зможете знайти і посилання на оригінал. https://t.me/mentalniy_mag76/266

З найкращими побажаннями,
Ваш шановний психолог та анархіст, Курт Петріков

#психологія #педагогіка #анархізм #філософія #анархія #лібертаріанство #свобода #рівність #солідарність#
#psychology #Pedagogy #anarchy #anarchism #libertarian #liberty #quality #solidarity

Вітаю моїх любих читачів,
Я пишу цей пост аби висловити свою позицію щодо наркотиків закликати всіх анархістів та будь-яких поціновувачів поціновувачів свободи до безнаркотичного образу життя.

Нагадаю на всяк випадок, що алкоголь та тютюн також є наркотичними речовинами, що частенько опускається людьми та виводяться в різні категорії, як от нібито маріхуана то наркотик, а пиво - алкоголь. Це не є коректним, точніше не повністю: що маріхуана, що пиво є наркотиками, але різними її видами.

То ж, чому я закликає анархістів відмовитися від наркотиків? Я виділю 3 типи моїх аргументів та причин для відмови від наркотиків у повсякденному житті: 1 - особистісна, 2 - суспільна, 3 - ідеологічна.

Особистісні причини для відмови від усіх наркотиків. Перший аргумент більше стосується тих, хто цінує себе, власне здоров'я та продуктивність. Якщо цих цінностей у людини немає, то я розумію що аргумент наврядчи спрацює, тому у мене є й інші, але все пл порядку.

По-перше, це фізіологічна шкода організму. Кожна крапля чи грам наркотичної речовини впливає на наш мозок, у випадку алкоголю це знищення клітин мозку, що призводить до погіршення когнітивних явищ та процесів. У пияк згодом проявляються проблеми із самоконтролем (що дуже важливо для анархістів), з пам'яттю, увагою, виникають порушення сну і так далі. І так як наш мозок працює за принципом динамічної локалізації функції, то не здивуюсь, що алкоголь зачіпає ще й сприйняття слухової та зорової інформації, зменшуючи адекватність сприйняття та критичність взаємодії зі світом. Крім цього страдают ще й наші захисники - печінка та нирки, які беруть на себе всю відповідальність за очищення організму від інтоксикації наркотиками.

По-друге, постійно вживаючи наркотичні речовини ви забуваєте як можна корисно та весело розважатися без допоміжних засобів. По суті, наші веселощі також є навичками та здібностями, адже нам для того, щоб круто відірватися потрібно аналізувати обставини, власний настрій та багато чого ще. Для веселощів нам потрібні ще навички саморегуляції, щоб підняти собі настрій або ж його в собі приховати за потреби (саморегуляція нам ще потрібна для психічного здоров'я, що також можна віднести до першого аргументу). Тому пияка потрапляє в таку пастку, у нього раптово змінюється свідомість, у наслідок чого втрачає можливість керувати власною поведінкою, емоційно-вольові процеси слабшають і зменшується критичність сприйняття та підвищується ригідність мислення (останнє може негативно вплинути на анархістку діяльність та взаємодії). Людина залежна від наркотиків забуває те, як можна дійсно розважатися не гірше ніж під впливом наркотичних речовин. Але для цього треба мати відповідні навички та вміння, що значно складніше ніж навчитися пити та стрибати у п'яному угарі по сцені чи серед людей.

Далі йдуть аргументи, які пов'язані безпосередньо зі суспільною безпекою та діяльністю.

Перший аргумент: під впливом алкоголю людина частіше скоює злочини, а точніше підвищується імовірність, що при несприятливій соціальній ситуації п'яна людина не зможе впоратися із своїми емоціями та нашкодить або собі, або оточуючим. Варто лише згадати, що наркотичні речовини займають високі місця серед причин скоєних злочинів. Тому п'яний анархіст ризикує нашкодити власним товаришам під час свята чи відпочинку.

Другий аргумент: підвищується ризик деструктивного конфлікту. П'яні люди більш схильні до будь-яких конфліктів через послаблення емоційно-вольової сфери, і по цій же причині вони рідко спроможні вести конструктивний діалог під час конфлікту. Тому у більшості випадків п'яні люди влаштовують бійки або крики, які не призводять до конструктивного вирішення конфлікту, а опоненти будуть або далі замовчувати свої проблеми і претензії один до одного, або після сварки розійдуться. А серед анархісткої організації дуже важливо підтримувати конструктив, так як варто критично ставиться до дій один одного, захищати один одного та аналізувати всю ситуацію, щоб її не виникало в майбутньому, а алкоголь в крові лише посилить бажання звинуватити в невдачі свого товариша та розколоти організацію.

І нарешті 3 тип аргументації - ідеологічна, яка ґрунтується на ідеях визволення суспільства від держави та капіталізму, також звільнення особистості від суспільного тиску та зайвих обмежень. Тут будуть кілька аргументів проти вживання наркотиків, бо ті виступають засобами пригноблення індивідів в масових рухах, і причиною/приводом для гноблення особистості в суспільстві.

Перший аргумент: наркотична залежність є, як я це називаю, негативним ескапізмом, тобто видом втечі від реальності, який шкодить самій людині. Занадто сильна звичка втікати від реальності за допомогою наркотиків може призвести до бездіяльності у суспільстві, відсутності бажання до активізму і збільшенню ризику розвитку депресії, що може стати причиною відсторонення від суспільної активності. І як наслідок людина не схоче боротися за власні права та свободи, адже всі негаразди вона може "пережити" завдяки наркотикам.

Другий аргумент: анархісти виступають не тільки за звільнення суспільства від держави та капіталізму, а й за звільнення індивіда від суспільного та державного пригнічення. Вживання наркотичних речовин є одним із видів соціального гноблення, особливо у зв'язку із в'язким мисленням деяких людей, що не дозволяє усвідомити, що люди можуть добре почуватися і без наркотичних речовин. Пияки інколи починають тиснути на тих, хто свідомо відмовився від алкоголю, що часто може призводити до насилля як з однією, так і з іншої сторони. Це є суспільний тиск, агресія на особистість. Тому, щоб позбавити суспільство від суспільного гноблення індивіда, зменшити ризик загального рівня насильства потрібно відмовитися від повсякденного вживання наркотичних засобів.

Пост вийшов дуже великим: я такого не очікував, якщо чесно. Позиція тут була розкрита трохи поверхово, але я і не розраховував на те, щоб провести якісний аналіз. Лише моя власна позиція щодо цього.

Також, хотілося б зазначити, що я не демонізую наркоманів, оскільки я знаю приклад того, як наркомани допомагають людям, що підтримують тверезий образ життя та в деяких випадках консультують з приводу тих чи інших препаратів та їх побічних дій на організм. І в деякому роді, дехто навіть сприяє антинаркоманському образу життя багатьох інших людей.

Я також не вихваляю занадто сильно тверезий образ життя, і ні в якому разі не кажу, що, ми, "тверезники" не можемо втрачати контроль чи не схильні вести деструктивні конфлікти. Аж ніяк! Я лише наголошую, що негативні особистісні риси під впливом наркотиків можуть посилитися. І з будь-якими особистісними феноменами, які заважають жити потрібно працювати або самому, або з психологом чи психотерапевтом.

Будь-те здорові, не зловживайте наркотиками, а краще взагалі їх не вживайте! Бережіть себе, своїх близьких та організації, в яких ви берете участь чи які вам до вподоби!

Зі всією повагою,
Ваш шановний анархіст та психолог, Курт Петріков.

#анархія #анархізм #лібертаріанство #політика #ЗОЖ #наркотикизло

Хотілося б сказати кілька слів про те, чому Трамп вважає, що з Путіним простіше домовитися за мир, ніж з Зеленським, що насправді не так.

Я думаю він був трошки в шоці, оскільки він не очікував того, що Зеленський буде прямо промовляти свої та українського народу потреби - мир з гарантіями та бажано повернення частини території. В політиці всі звикли, що всі будуть свої промовини робити як можна м'якішими, маніпулятивними та неоднозначними, які відбуваються на рівні "Ми хоч і посварилися, але це неважливо, бо ми ж союзники, так?". Тобто однозначних висловів з приводу тієї чи іншої ситуації до цього не було. Або ж в перемовинах підбирають слова, щоб не зачіпити его свого співрозмовника. І це проблема, бо про справжні потреби ні народу, ні "представників" не висловлюються чітко.

І ось Трамп очікував від Зеленського теж саме - лагідні, маніпулятивні та нейтральні слова про союзні відносини, готовність до миру і т.д. і т.п., а замість цього президент України прямо висловив, що український народ хоче миру, але вимагає чітких гарантій, і будь-який мир їх не влаштовує. Це було зроблено прямо, чітко і без будь-яких образ. Але так як старий дід звик, що промови чи переговори проходять немов розмова між двома невпевненими у собі підлітками, то у нього звісно ж підгоріла дупа. І ось за рахунок такого палання сраки він вирішив, що з Зеленським нема про що домовлятися.

У той же час Путін діє вже за встановленими брехливими правилами політичних ігор, підігрує Трампу, не говорить прямо, а лише абстрактними та маніпулятивними фразами на кшталт "Ми звісно хочемо миру, але є нюанс". І тут тільки потрібно відчути емоційну різницю між "ми хочемо миру, але вимагаємо для цього гарантій безпеки" і "ми хочемо миру, але є нюанс". Перша фраза пряма, чітка та висловлює позицію, друга фраза абстрактна, її можна трактувати як завгодно, від "Нюансом буде позбавлення українського народу будь-якої суб'єктності, навіть тієї що є зараз" до "Він хоче залишити собі всі захоплені території і все".

Я думаю, що якби не політичні радники Зеленського, які змусили абстрактними словами прокоментувати ситуацію в білому домі (А я вважаю, що там була ціла бесіда щодо цього), то сучасна політика могла б стати більш чесною та справедливою, більш демократичною ніж є вона зараз.

#анархія #анархізм #політика #Зеленський #Трамп #Путін #лібертаріанство #anarchy #anarchism #politics #Zelenskyi #Trump #Putin #libertarian