Я зараз займаю посаду управлінця спортзалом. І це цікавий досвід для мене і як особистості в цілому, так і анархіста.

Фактично, я ніколи не займав якусь посаду навіть на не офіційній роботі, оскільки крім одноденних підробіток я ніде не працював по різним причинам. Зазвичай, в рідкісних випадках, мене кликали на халтуру, де я міг заробити кілька сотень гривень, які часто зберігалися в копілці на чорний день. І кожна така посада була на рівні "подай - принеси - відійди" або "перетягни це з звідти туди". Тобто нічого серйозного. Тому ця роль управлінця для мене як ковток свіжого повітря.

Я на цій посаді всього місяць, але мені вже встигли наносити трохи грошей, що для мене було як новим святом - це приносило мені багато емоцій, зокрема радості, особливо, коли я розумів, що в моєму гаманці грошей стало більше, ніж кілька сотень. Сама посада виглядає дуже цікаво, оскільки фактично я ніким не керую, а дивлюсь за станом залу - прибираю його, сортую знаряддя і таке інше. Тому якоїсь ієрархії у нас в цьому плані немає, але я вимагаю від усіх наявності у них змінного взуття. Але щоб я комусь робив зауваження подібного роду трапляється дуже рідко, оскільки всі самі розуміють що таке спортзал і в якому одязі повинні приходити. Крім цього, я допомагаю новачкам адаптуватися до нашого вельми креативного залу, надаю базові знання про спорт та техніки вправ. Я зараз маю двох "підлеглих", який я треную і до кожного ставлюсь як до товаришів, друзів. Жартую з ними, розмовляю на "ти" і посміхаюся, бо вони класні чуваки і не посміхатися не можу. Таким чином я для себе відкриваю всі переваги та недоліки постійної роботи у своєму спортзалі, а також покращую свої комунікаційні навички, що можуть знадобитися у моїй професійній діяльності. Крім цього я починаю ДІЙСНО розуміти, що означає фраза "Знайди свою роботу мрії і тобі не доведеться працювати жодного дня", бо я керую залом, який я відвідував протягом кількох років. Моє хоббі перетворилося на мою роботу і мені це дуже подобається (крім того моменту, що взимку в залі дуже холодного і потрібно постійно чимось зайнятися). Ще я навчаюсь відповідальності вже не тільки перед собою (йду в зал, бо хочу мати гарне і здорове тіло), а й перед іншими (йду в зал, бо інші люди хочуть гарне і красиве тіло, а я взяв на себе відповідальність надавати їм умови для досягнення поставленої мети). Починаю краще керувати власним часом і робити справи у максимально короткий термін, щоб все встигати, бо мінімум 3 години в день у вечері я перебуваю в залі. Не те, щоб це сильно заважає мені вправлятися із завданнями, але це все одно вимагає певного укладання умовного графіку на цілий день.

А тепер про певні переваги, які я отримую як анархіст. Фактично, я зараз працюю поза офіційним ринком праці, бо я працевлаштований через знайомого, який і тримає цей зал. Тобто я проживаю досвід агористської економічної діяльності. І я можу сказати, що як би я був офіційно працевлаштуваний якимось дивом, то навряд-чи я зміг отримувати навіть те, скільки я отримую зараз (буквально кілька тисяч на місяць). Частину цих грошей забрав би налог, що якось не дуже сильно і заохочувало б мене до роботи. А так всі отримані гроші мої, і я вирішую куди я витрачатиму їх і чи витрачатиму взагалі. Знову ж таки, тут немає чіткої ієрархії між мною, власником залу і відвідувачами. Кожна людина тут може привнести свій вклад у розвиток залу ідеями, або хоча б вмикати свої пісні для створення відповідної атмосфери для всіх. Я ж лише надаю послуги за певними, некритичними чи поганими, умовами, яких я вимагаю від відвідувачів дотримуватися. Я і не маю якоїсь влади над людьми, але і у той же час отримую досвід управління людьми, або ж захисту результатів чи умов своєї роботи.

Ну, в принципі це все. Якщо щось згадаю, то ниже допишу

#анархізм #лібертаріанство #управління #персонал #спорт #ЗОЖ #психологія