В пошуках економічного (на end-to-end компах) способу передачі UDP/TCP трафіку, поліз курити #CRXN, суто за прикладами реалізації маршрутів на базі якогось реєстру типу Git:
https://codeberg.org/CRXN/docs/src/branch/master/docs
Відкрив там для себе два нові рішення легкого тунелювання: #GRE і #fastd. Тепер думаю: якщо я збільшу розмір пакету даними маршрутизації, то чи не відтяпає цей аналіз стільки ж енергії, скільки на декодування підписаних даних.
Тим не менше, консенсус - він всюди. Різниця крипти лише в тому, що її важко моніторити, від того легше ганяти нею не модерований траф. По великому рахунку, будь які рішення можуть бути легко заблоковані, тому я думаю що вони працюють рівно доти, допоки їм дають можливість працювати центральні регулятори.
Проблема відомих мені криптографічних маршрутизаторів полягає у тому, що вони фактично декодують увесь мережний шум, відбираючи тільки частку корисного трафіку. Найпростіший приклад тому - BitMessage, коли до рою DHT потрапляє увесь трафік переписок, а вузол намагається відшукати у ньому валідний підпис. Це працює, допоки в рої десяток користувачів, але росте мережа - падає коефіцієнт корисної дії, майже у всіх без виключеннях "автоматах" #P2P. Досі живий приклад - IPFS, де системний трафік зашкалює за 1 Мбіт на пустому локальному сховищі.
Мораль у тому, що мені не подобається розкидатись часом CPU для цілком відкритих задач. Для прикладу, передача публічних файлів засобами FTP і sFTP має колосальну різницю в продуктивності. Те само з медіа-потоками або ігровими стрімами. Я зовсім не хочу відкусувати ядро на 4 гравця халфи, тоді як не шифровані дані - можуть тягнути тисячі онлайну. Мене тупо душить жаба давати стрім на одного слухача радіо, який відбирає 25%.
Більше того, марнотратство у вигляді купівлі додаткового заліза має пряме відношення до фінансування видобутку та виробництва енергетичних ресурсів, а згодом - неминучих війн за конкурентні, і як наслідок, монополістичні інтереси.
P.S. Поліз читати доки для самих маленьких, і зрозумів що мережного сіса - мені ще як до неба рачки. Але я не здамся, бо вже не вперше тікаю з іги (як і P2P в цілому, що по суті є голодним авто-пілотом) через усвідомлення її марнотратства та ілюзії свободи.
P.P.S. Ці висновки в мене формуються, виходячи з енергетичних реалій, де усі ці іграшки що звичайно вісять на фоні - в "бойових" умовах, не витримують жодного краш-тесту, не кажучи вже про якийсь там пост-апокаліпсис, де працювати нормально зможе тільки макро / лампова електроніка.
P.P.P.S. Опинившись якось в умовах повної заборони радіо-сигналу (привіт, #Reticulum і тарганам) я в серйоз задумувався про оптичні канали на базі імпульсного генератора фотонів з підручних засобів, на рівні Морзе. Еволюція складних рішень - має критичну точку свого розвитку, і сучасні експериментальні роутери перебувають десь близько неї. В мене є певні сподівання на пост-квантові / спінові рішення, але в цій сфері я ще більший нуб, аніж в технологіях 50-річної давнини.