ガイジンじゃない、ニンゲンだ！｜Deadly_Poison
コンベアの流れる単調な音が、工場全体に響き渡っている。僕は、流れてくるプラスチック部品に手際よくネジを取り付けていく。カシャン、カシャン。規則正しい金属音だけが、僕の思考を麻痺させてくれる唯一の友達だった。 「おい、ガイジン！そっちの箱、こっちに回してくれ！」 背後から飛んできた声に、僕の肩が微かにこわばる。振り返ると、年上の同僚が顎で箱を指していた。僕は無言で頷き、重い段ボール箱を彼の元へ運ぶ。 「サンキュ」 悪気はない。分かってる。彼らにとって、僕は「ケンジ」である前に、一括りの「ガイジン」なのだ。便利な記号。それ以上でも、それ以下でもない。 僕の名前は、タナカ・ケンジ
Ґаіджін джа наі, нінґен да!｜Deadly_Poison
Монотонний звук конвеєра лунав на весь завод. Я вправно вкручував гвинти у пластикові деталі, що пливли повз мене. Клац, клац. Лише цей розмірений металевий звук був моїм єдиним другом, що дозволяв думкам завмерти. «Гей, ґаіджін! Передай-но сюди ту коробку!» Від голосу за спиною мої плечі лед
#AI小説 #furui 朽ちる家、消える責任 - Deadly_Poisonの小説 - pixiv
俺、相田翔太（あいだ しょうた）の夏休みは、毎年恒例の祖父母の家から始まる。古い木造家屋が並ぶ、坂の多いその町は、蝉の声と潮の香りが混じり合う、どこか懐かしい場所だ。しかし、今年の夏、その懐かしさには不協和音が混じっていた。 「翔太、あっちには行っちゃいかんよ」。 縁側で麦茶を飲
#AI小説 #kaori Будинок, що Руйнується, і Зникаюча Від - pixiv
Мої літні канікули, Аіда Шоута, щороку починаються з поїздки до будинку моїх бабусі та дідуся. Це місто зі старими дерев’яними будинками та
朽ちる家、消える責任｜Deadly_Poison
俺、相田翔太（あいだ しょうた）の夏休みは、毎年恒例の祖父母の家から始まる。古い木造家屋が並ぶ、坂の多いその町は、蝉の声と潮の香りが混じり合う、どこか懐かしい場所だ。しかし、今年の夏、その懐かしさには不協和音が混じっていた。 「翔太、あっちには行っちゃいかんよ」。 縁側で麦茶を飲みながら、祖母が指さしたのは隣の家だった。かつては小綺麗な庭があったはずのその家は、今は見る影もない。屋根瓦は崩れ落ち、壁には蔦が不気味に絡みついている。ガラスの割れた窓は、まるで虚ろな眼窩のようだ。台風でも来ようものなら、いつこちらに崩れかかってきてもおかしくない。 「なんで？もう誰も住んでないんだろ
Будинок, що Руйнується, і Зникаюча Відповідальність｜Deadly_Poison
Мої літні канікули, Аіда Шоута, щороку починаються з поїздки до будинку моїх бабусі та дідуся. Це місто зі старими дерев’яними будинками та численними схилами – ностальгічне місце, де змішуються спів цикад і запах моря. Однак цього літа до цієї ностальгії домішувався дисонанс. «Шоута, туди ход
ポイズン雷花