Gaijin ja nai,ningen da_jp ! by Deadly-Poison-0 on DeviantArt

Gaijin ja nai,ningen da_ua ! by Deadly-Poison-0 on DeviantArt

#AI小説 #yugamu Багряний рубін пекла - Deadly_Poisonの小 - pixiv

Серпневе небо було до нудоти синім і ясним. Пекучі сонячні промені змушували асфальтову дорогу сяяти білим світлом, а тремтливе марево, що п

#AI小説 #unzari 地獄の紅玉 - Deadly_Poisonの小説 - pixiv

八月の空は、うんざりするほど青く、澄み渡っていた。じりじりと肌を焼く陽光が、アスファルトの道を白く光らせ、立ち上る陽炎が景色を歪ませる。僕、健司（けんじ）は、額の汗を手の甲で拭いながら、乾いた喉に生唾を飲み込んだ。夏だというのに、子供たちの声は少なく、代わりに遠くの工場から聞こえ

地獄の紅玉｜Deadly_Poison

　八月の空は、うんざりするほど青く、澄み渡っていた。じりじりと肌を焼く陽光が、アスファルトの道を白く光らせ、立ち上る陽炎が景色を歪ませる。僕、健司（けんじ）は、額の汗を手の甲で拭いながら、乾いた喉に生唾を飲み込んだ。夏だというのに、子供たちの声は少なく、代わりに遠くの工場から聞こえる金属音と、そして何より、耳の奥で鳴り続けているような蝉の声だけが、街の静寂を埋めていた。 　戦争が始まって久しい。けれど、この街は幸運にも、まだ大規模な空襲を受けていなかった。だからこそ、日常と非日常の境目は曖昧で、僕たちは奇妙な平穏の中に生きていた。 　「兄ちゃん、お水」 　妹の美咲（みさき）が、小さな水

Багряний рубін пекла｜Deadly_Poison

　Серпневе небо було до нудоти синім і ясним. Пекучі сонячні промені змушували асфальтову дорогу сяяти білим світлом, а тремтливе марево, що підіймалося від землі, спотворювало краєвид. Я, Кенджі, витерши тильною стороною долоні піт з чола, ковтнув слину в пересохлому горлі. Хоч і було літо, дитя

#AI小説 #koujou ガイジンじゃない、ニンゲンだ！ - Deadly_Poisonの小説 - pixiv

コンベアの流れる単調な音が、工場全体に響き渡っている。僕は、流れてくるプラスチック部品に手際よくネジを取り付けていく。カシャン、カシャン。規則正しい金属音だけが、僕の思考を麻痺させてくれる唯一の友達だった。 「おい、ガイジン！そっちの箱、こっちに回してくれ！」 背後から飛んできた

#AI小説 #koujou Ґаіджін джа наі, нінґен да! - Deadly_P - pixiv

Монотонний звук конвеєра лунав на весь завод. Я вправно вкручував гвинти у пластикові деталі, що пливли повз мене. Клац, клац. Лише цей розм

ガイジンじゃない、ニンゲンだ！｜Deadly_Poison

　コンベアの流れる単調な音が、工場全体に響き渡っている。僕は、流れてくるプラスチック部品に手際よくネジを取り付けていく。カシャン、カシャン。規則正しい金属音だけが、僕の思考を麻痺させてくれる唯一の友達だった。 　「おい、ガイジン！そっちの箱、こっちに回してくれ！」 　背後から飛んできた声に、僕の肩が微かにこわばる。振り返ると、年上の同僚が顎で箱を指していた。僕は無言で頷き、重い段ボール箱を彼の元へ運ぶ。 　「サンキュ」 　悪気はない。分かってる。彼らにとって、僕は「ケンジ」である前に、一括りの「ガイジン」なのだ。便利な記号。それ以上でも、それ以下でもない。 　僕の名前は、タナカ・ケンジ

Ґаіджін джа наі, нінґен да!｜Deadly_Poison

　Монотонний звук конвеєра лунав на весь завод. Я вправно вкручував гвинти у пластикові деталі, що пливли повз мене. Клац, клац. Лише цей розмірений металевий звук був моїм єдиним другом, що дозволяв думкам завмерти. 　«Гей, ґаіджін! Передай-но сюди ту коробку!» 　Від голосу за спиною мої плечі лед