КуртВітаю вас, любі читачі. Давно з вами не бачилися. Сьогодні хочу з вами поговорити про один експеримент, який назву далі, і про його вплив на психологію. Приємного читання!
У 1974 році Дональд Даттон і Артур Арон провели експеримент, який надалі носитиме назву "експеримент на мосту". Вони продемонстрували те, як ми іноді можемо помилково інтерпретувати стимули, які отримуємо із зовнішнього середовища.
Суть експерименту дуже проста: приваблива дівчина на різних за станом мостах, один старий і хиткий, а другий новий і міцний, пропонувала чоловікам заповнити Thematic Apperception Test (ТАТ) і передзвонити їй для отримання результатів.
За підсумком, чоловіки, які заповнювали анкету на старому мосту, дзвонили в кілька разів частіше, ніж ті, хто стояв з анкетою на міцному мосту. Так само, фахівці проводили невелике опитування про причини дзвінка. Як з'ясувалося, більшість чоловіків, які стояли на старому мосту, порахували дівчину привабливою і почали відчувати поруч із нею хвилювання і тривогу, порахувавши, що вони пов'язані з привабливістю дівчини, хоча, насправді, вони це хвилювання відчували щоразу, коли вступали на подібний міст.
Експеримент яскраво демонструє те, наскільки ми схильні до великої кількості факторів, які не потрапляють або не беруться до уваги. Ці фактори можуть бути пов'язані не тільки з людьми, а й з усім фізичним середовищем, усередині якого ми переміщаємося. А реакції на стимули, які ми отримуємо із зовнішнього середовища, ми можемо проєктувати на теперішній об'єкт уваги (людину або неживий об'єкт), припускаючи, що саме цей об'єкт є причиною нашого занепокоєння.
Результати цього експерименту важливо пам'ятати, оскільки ми постійно перебуваємо під впливом різних чинників, які часто не усвідомлюємо. Видима причина тих чи інших емоцій може бути лише ілюзією, а справжня причина може перебувати поза полем нашої уваги. Рефлексія отриманого досвіду і грамотний аналіз ситуації може дозволити засвоїти новий досвід, краще зрозуміти себе і побороти власні страхи, знайшовши справжні їхні причини.
Так само, цей експеримент справив значний вплив на розвиток психологічного консультування, надавши впевненості психологам у тому, що видимі об'єкти, явища або люди не завжди є причиною занепокоєння. Це дало змогу фахівцям з більшою впевненістю більш детально розбирати ситуацію, коли розуміли, що справжня причина проблеми залишилася поза увагою клієнта.
На цьому все. Сподіваюся, вам було цікаво. Що думаєте щодо цього експерименту? Чи знайомі вам випадки, коли ви прийняли вашу реакцію на не небезпеку як прояв симпатії до людини, або навпаки! Всім на добраніч.
Зі всією повагою,
Ваш анархіст та психолог, Курт Петріков