Зараз хлопці тримають фронт там, де здається що вже немає шансів це робити.
Вони тримають на умовній посадці, де вже давно немає живих та цілих дерев.
Там немає нормального укриття, але воїни вкапуються глибше в землю, щоб ще мати змогу безпечно тримати позицію.
Підори намагаються вибивати, викурювати, випалювати наших хлопців звідтіля.
Туди летить все, від куль до великих ракет, і ти думаєш що ось все... Але вони ще тримаються. Здається неможливим, але вони тримаються до останнього...
Зараз дуже важкі часи, важка обстановка на фронтах нашої країни. І я дуже наполягаю на тому, щоб люди не переставали згадувати тих солдатів, які зараз знаходяться в справжньому пеклі. Вони, як і я, боронять всіх від нечісті, яка б зруйнувала вщент весь той мінімальний комфорт, всю ту звичність життя, яка ще залишилася в містах, містечках та селах нашої країни.
Так, усім важко, але в тилу, повірте мені, ще досі відносно "нормальне" життя.
Там, ближче до фронту, смерть на кожному кроці, навколо розбитих вщент будівель, спалених авто, розбитих доріг, або спалених дерев.
Поля щедро засіяні мінами, снарядами, їх осколками, та залишками дронів.
Все це показує апокаліптичний стан тих місць, де колись жили та працювали мирні люди, які навіть повірити не могли, що все звичне для них скоро зникне, що доведеться тікати з тих місць у більш безпечні, і що повернутися назад може бути неможливо...
Вони поїхали відтіля назавжди...
#думки #війна #Україна #схід