Як заразити робітничий клас вірусом класової солідарності?

Пошукам відповіді на це питання присвячена книга Олега Дубровського з його спогадами про активізм, боротьбу та спротив на українських підприємствах.

Сьогодні ми публікуємо рецензію на неї від британського соціаліста Саймона Пірані, в якій дослідник показує, як досвід Дубровського порушує ширші питання про політичний потенціал робітничого класу та трансформації капіталізму.

https://commons.com.ua/uk/oglyad-knigi-socialistichnij-aktivist-na-promislovomu-pidpriyemstvi/
#спільне #соціалізм

У світі, де національна незалежність більше не гарантує реального суверенітету, філософ Етьєн Балібар говорить про неминучість пошуку нових форм об’єднання.

Але якими вони будуть — федераціями, відкритими до рівноправної співпраці, чи новими імперіями, що нав’язують свою волю?

Читайте у другій частині доповіді філософа, чому «федералізм зверху» породжує недовіру, і чому справжні зміни можуть початися лише «знизу»: з громадянських рухів та міжнаціональної взаємодії.

https://commons.com.ua/uk/nemozhliva-mozhlivist-yevropejskoyi-federaciyi-2/

“The land is pockmarked with shell craters, where rocket debris still juts from the soil.”

Before the full-scale war, agriculture employed 3+ million in Ukraine. Today, small farmers are left without equipment, water, workers — or safe land.
How do they survive?

https://commons.com.ua/en/vijna-i-kriza-dribnogo-fermerstva-v-ukrayini/

❓ Чому Європі потрібно «винайти себе наново»? Які цінності можуть стати орієнтирами для цієї трансформації?

У лекції, прочитаній в Брюсселі, французький філософ Етьєн Балібар пропонує подивитись на Європу не як на фортецю з чіткими кордонами чи виключно економічний союз, а як на динамічний простір, межі якого не можуть бути окресленими.

Читайте в першій частині його промови про суперечливу спадщину європейського проєкту та виклики сьогодення.

https://commons.com.ua/uk/nemozhliva-mozhlivist-yevropejskoyi-federaciyi/

#commons_journal #спільне

🧑‍⚕️ «І швєц, і жнєц, і на дудє ігрєц» — так сьогодні працюють українські медсестри.

Часто вони поєднують обов’язки кількох робітниць, працюють понаднормово і отримують у середньому близько 10 700 грн.

▪️ Як вижити в таких умовах і чому медсестри залишаються в професії?
▪️ Чому за останні 10 років кількість медсестер в Україні скоротилась на третину?
▪️ Які порушення трудового законодавства стали звичною справою?

Читайте про це в нашій новій статті.
https://commons.com.ua/uk/vyazni-lyubovi/

#commons_journal

Життя у прифронтових громадах — це щоденна виснажлива праця з відновлення будинків, електро- і водопостачання та організації допомоги.

❓Як це вдається мешканцям прифронтових територій і що слугує їм опорою❓

У нашій статті — історії реальних людей та ініціатив, які доводять, що саме спільнота і взаємодопомога дають наснагу та силу діяти навіть у найважчі часи.

#commons_journal #спільне #війнавукраїні

https://commons.com.ua/uk/yak-zhiteli-zrujnovanih-sil-organizuvali-narodnu-vidbudovu/

Традиція поетичного кіно в СРСР зародилася під час короткої відлиги, коли режисери втілювали нові художні пошуки й заявляли про культурну інакшість.

Попри контроль влади, вірменські, грузинські та українські фільми стали естетичним проривом й здобули міжнародне визнання.

Натомість білоруське поетичне кіно втілилося лише у кількох фільмах, нереалізованих сценаріях та поодиноких жестах спротиву.

Чому так сталося — читайте в новій статті.

https://commons.com.ua/uk/ukrayinskij-ta-biloruskij-nacionalno-poetichnij-kinematograf/

«Земля вкрита воронками від снарядів, а місцями досі стирчать залишки ракет».

До повномасштабної війни агросектор України забезпечував роботою понад 3 мільйони людей. Важливою його частиною були дрібні фермерські господарства, які сьогодні залишилися без техніки, води, працівників і навіть без землі — яка залишається замінованою та забрудненою воєнними відходами.

Як виживають дрібні фермери в таких умовах?
Про це нам розповів український аграрій з Харківської області.

https://commons.com.ua/uk/vijna-i-kriza-dribnogo-fermerstva-v-ukrayini/

Одним із головних міфів про Леніна є уявлення, ніби він послідовно відстоював ідею революційної поразки Російської імперії у Першій світовій війні. Мовляв, це мало прискорити революцію.

Але ця позиція була радше тактикою еміграційного періоду, ніж сталим принципом. І після лютого 1917-го Ленін відмовився від гасла «пораженства» разом зі зміною свого ставлення щодо війни.

Що змусило Леніна змінити свою думку — читайте у нашому перекладі статті Гела Дрейпера.
https://commons.com.ua/uk/mif-pro-leninske-revolyucijne-porazhenstvo/

#спільне