North of Somewhere 🇺🇦Останнім часом у подорожах я майже не ходжу в музеї. Особливо коли взимку їду в теплі місця. Хочеться максимально використовувати розкіш ходити ногами по вулиці, а не існувати в режимі “сніг в очах, сніг в роті, сніг в душі”.
Але є винятки. Безкоштовні музеї, де ще й наливають, це вже не культура, це поклик 🤭 Тож Sazerac House я пропустити не могла.
Сазерак один із найвідоміших коктейлів Нью-Орлеану і, за легендою, мало не перший американський коктейль взагалі. Він виріс десь на перетині фармацевтики і розваг. У прямому сенсі.
Його пов’язують із аптекарем Антуаном Пейшо, який у 1830-х продавав у своїй аптеці гіркі настоянки як… ліки. Ну і, як це часто буває, хтось подумав: а що як змішати ці “ліки” з алкоголем. Так і народився напій, де біттер, цукор і коньяк стали новою формою терапії.
Потім усе пішло як з салатом Олів’є, де по легенді рябчиків замінили ковбасою. Спочатку був коньяк, абсент, біттер і складна французька душа. Потім коньяк став дефіцитом, і його замінили на більш демократичний житній віскі. Абсент заборонили, тож залишився лише натяк у вигляді анісових лікерів.
І от маємо класичну історію: рецепт спростився, але легенда стала тільки міцнішою.
З усього цього найбільш стабільним виявився біттер. Мабуть, як і в житті, гіркота тримається найдовше. І от ти стоїш у цьому музеї, п’єш цей коктейль, який починався як аптечний експеримент, і розумієш, що Нью-Орлеан взагалі трохи про це.
Про те, як лікування плавно переходить у задоволення. І як задоволення потім потребує лікування 🙂↕️
Kostiantyn Tymoshenko