Осмислення спадщини Лесі Українки. До наступних вихідних планую щось підготувати.

Звичайно, хотілося би посягнути на "Руфіна і Присціллу". Але то - монолітна скеля незрозумілості і таїни авторського задуму.

Ще й дія відбувається на фоні боротьби римської влади з розрізненими але настирними християнськими сектами. Й історична перспектива сповита мрякою, в якій вижили лише офіційні версії Церкви, неупереджені, мов РашаТудей.

Сюжет. Молода сім'я патриціїв приховує від усіх (особливо родичів) страшний секрет. Дружина повелася з сектантами, а чоловік її толерує. В якийсь момент ризикована поведінка дружини переходить усілякі межі - чоловік віддає власний будинок на поталу християнському вандалізму, а своє добре ім'я на озлоблений сектантський хейт. Сусіди радісно доносять - християн заарештовують і засуджують до страти. І тут на чоловіка щось находить - він вирішує померти разом з дружиною. Не через кохання, не через навернення у віру, а... за компанію?

#lesyaukrainka #heavyclassic

У мене є мрія. Змусити усіх тих хворих людей, які тратять сили на хаяння "толстоєвскіх", струсити пил з власних книжкових полиць і віднайти там "важковаговиків" української класики. Яких ніхто не читає! Яких не переосмислюють, не екранізують, не осучаснюють... З якими не дискутують, і, по великому рахунку, не хочуть мати справи.

І перша в списку таких "важковаговиків" - Лариса Косач - Леся Українка.

Я хотіла скласти "антирейтинг" ігнорованих творів Лесі. Тих, які читати важко, боляче і клопітно. Творів, досвід прочитання яких має лишень два стани: безтолкова совкова академічна хтонь - зарозумілий постмодерн в стилі Забужко. "Руфін і Прісцилла", "Оргія", "У пущі", "Камінний господар"...

Та першою зголосилася поспілкуватися інша трагедія.

#lesyaukrainka
#heavyclassic