戦争の真の姿｜Deadly_Poison
私の世界は、指先ひとつで世界の果てと繋がっている。そしてその日、私の指先は、世界の最も醜い場所に触れてしまった。 何の気なしにスクロールしていたSNSのタイムライン。そこに流れてきたのは、遠い国の、乾いた土の色をした街の映像だった。灰色の煙が空を覆い、爆音と共にオレンジ色の閃光が走る。泣き叫ぶ子供、瓦礫の下から伸びる手、虚ろな目をした兵士。それは、私が生きるこの国では、映画かゲームの中でしか見られない光景だった。 『これが、戦争』 誰かの呟きが、映像に重なる。私はスマホを握りしめたまま、動けなくなった。心臓が嫌な音を立てて脈打つ。窓の外では、友人たちの楽しげな笑い声が聞こえる。
Справжнє обличчя війни｜Deadly_Poison
Мій світ з'єднаний з краєм землі одним дотиком пальця. І того дня мої пальці торкнулися найпотворнішого місця у світі. Я бездумно гортала стрічку новин у соцмережі. І раптом натрапила на відео з далекого міста кольору сухої землі. Сірий дим застеляв небо, і з гуркотом спалахували помаранчеві в
戦争の真の姿｜Deadly_Poison
私の世界は、指先ひとつで世界の果てと繋がっている。そしてその日、私の指先は、世界の最も醜い場所に触れてしまった。 何の気なしにスクロールしていたSNSのタイムライン。そこに流れてきたのは、遠い国の、乾いた土の色をした街の映像だった。灰色の煙が空を覆い、爆音と共にオレンジ色の閃光が走る。泣き叫ぶ子供、瓦礫の下から伸びる手、虚ろな目をした兵士。それは、私が生きるこの国では、映画かゲームの中でしか見られない光景だった。 『これが、戦争』 誰かの呟きが、映像に重なる。私はスマホを握りしめたまま、動けなくなった。心臓が嫌な音を立てて脈打つ。窓の外では、友人たちの楽しげな笑い声が聞こえる。
Справжнє обличчя війни｜Deadly_Poison
Мій світ з'єднаний з краєм землі одним дотиком пальця. І того дня мої пальці торкнулися найпотворнішого місця у світі. Я бездумно гортала стрічку новин у соцмережі. І раптом натрапила на відео з далекого міста кольору сухої землі. Сірий дим застеляв небо, і з гуркотом спалахували помаранчеві в
#AI小説 #hokorobi 山の猛獣 - Deadly_Poisonの小説 - pixiv
天の蓋が綻びたかのように、雨はその日、降り続いていた。 はじめは物の哀れを誘う、細やかな糸であった。軒先を濡らし、瓦を叩く音は、むしろ心地よい詩歌の調べにも似て、家々の内には穏やかな時間が流れていた。人々は窓に映る灰色の空を見上げ、「よく降る」と、どこか他人事のように呟くばかり。
#AI小説 #jikan Гірський звір - Deadly_Poisonの小説 - pixiv
Того дня дощ лив нескінченно, ніби розверзлися небеса. Спочатку це були лише тонкі, жалісливі нитки, що викликали ледь помітний смуток. Стук
#AI小説 #hokorobi 山の猛獣 - Deadly_Poisonの小説 - pixiv
天の蓋が綻びたかのように、雨はその日、降り続いていた。 はじめは物の哀れを誘う、細やかな糸であった。軒先を濡らし、瓦を叩く音は、むしろ心地よい詩歌の調べにも似て、家々の内には穏やかな時間が流れていた。人々は窓に映る灰色の空を見上げ、「よく降る」と、どこか他人事のように呟くばかり。
#AI小説 #jikan Гірський звір - Deadly_Poisonの小説 - pixiv
Того дня дощ лив нескінченно, ніби розверзлися небеса. Спочатку це були лише тонкі, жалісливі нитки, що викликали ледь помітний смуток. Стук
山の猛獣｜Deadly_Poison
天の蓋が綻びたかのように、雨はその日、降り続いていた。 はじめは物の哀れを誘う、細やかな糸であった。軒先を濡らし、瓦を叩く音は、むしろ心地よい詩歌の調べにも似て、家々の内には穏やかな時間が流れていた。人々は窓に映る灰色の空を見上げ、「よく降る」と、どこか他人事のように呟くばかり。 町は、緩やかな山の懐に抱かれるようにして在った。先祖代々、山の恵みを受け、山の気まぐれに畏怖を抱きながら、人々は暮らしを営んできた。その山が、今は黙して語らない。ただ、天より降り注ぐ神獣の雫を、その身に余るほど吸い込み続けている。 木々は重く垂れ下がり、山肌は水を蓄えすぎて黒々と光る。地中深く、常ならば
Гірський звір｜Deadly_Poison
Того дня дощ лив нескінченно, ніби розверзлися небеса. Спочатку це були лише тонкі, жалісливі нитки, що викликали ледь помітний смуток. Стукіт крапель по карнизах і черепиці нагадував мелодію поетичної пісні, і в будинках панував спокій. Люди дивилися на сіре небо у вікнах і лише байдуже бурмо
サファイア・ネオ
ポイズン雷花