#ВасильДобрянський
#Art
#ArtOfUkraine
Жодної надії на полегшення
Сонце який уже тиждень поспіль міцно тримає кам’яне місто у своїх обіймах, накривши його сизим куполом спеки. Тясма-­ріка зміліла, оголивши стрункі очерета у брудних гетрах. Згори, із міських вулиць, здається, що ріку випила допотопна потвора, яка виповзла з якоїсь печери у скелястому березі. На бруківці — чорні смуги від роз­м’як­лих шин. Навіть птахи з’являються тільки вночі — мабуть, перевіряють, чи не остаточно згоріло небо

«Жереб»
#ВасильДобрянський
#Art
#ArtOfUkraine

А надворі — плюс тридцять п’ять у затінку. Гаряче повітря обпікає горлянку, ніби ранковий чай, котрий ковтаєш поспіхом. Дихати нічим. У грудях спирає від автомобільного смороду, випарів розігрітого асфальту, гару, диму та пилюки, що ніби навмисне накопичуються в парку біля будівлі поліції і тут загусають. Охлялі дерева, застигнувши, ховають рятівний затінок під передчасно пожовклими кронами. Але й туди сягає сонячний пал.