За три роки життя в селі чітко бачу, яку величезну роль відіграє тут релігія і церква. Релігія (у сенсі organized religion, а не духовні чи теологічні пошуки) у буквальному сенсі є стрижнем, на якому будується місцеве життя.
#Релігія дає людині календар і визначає розклад її господарської діяльності (зробити те-то й те-то до якихось свят, бо у свята працювати не можна). Вона ж дає їй ім'я (народжений «на Івана» майже 100% отримає ім'я «Іван») і вибудовує цілу систему взаємовідносин (хто кому кум, хто скільки дав на церкву, хто кому допомагав, хто до кого ходив колядувати, хто на свята працював і т. д.)
#Церква є реальним сільським клубом, тобто, місцем, де відбувається не тільки служба, а й спілкування селян, обговорюються новини та укладаються угоди. Приходять сім'ями, з дітьми, діти здебільшого граються на галявині, поки дорослі на службі. У нашому селі є дуже і дуже пристойний церковний хор, я такого в Києві не бачив. До колядок ставляться серйозно. Крім урбанізованих дітей, які вимагають цукерки за невиразні пісеньки, ходять старші люди, так зване,
#братство. Ці співають правильно і вимовляють правильні тексти.
Церковний розкол, інспірований державою, стався тут на моЇх очах і мав серйозні наслідки, розділивши людей за неіснуючою проблемою, часто буквально всередині однієї сім'ї. Тут можна дисертацію написати за темою «як працює технологія розділяй і володарюй» або «причини і межі конформізму в гемайншафті». Міські люди часто не розуміють цієї проблеми, оскільки не розуміють ролі релігії та церкви в сільських громадах. Вони за замовчуванням припускають, що люди не хочуть переходити в «правильну» церкву тому, що вони прихильники «русского міра» або просто тупі, оскільки саме по собі питання перенесення дат церковних свят для міської людини здається проблемою глибоко вторинною. Насправді ж, тут усі плювати хотіли на русскій мір, церковних ієрархів, путіна, зеленського і політику загалом. У нас, наприклад, серед активістів «неправильної» церкви є люди, які воювали ще в епоху АТО.
Причини небажання переходити в «правильну» церкву інші (і не в останню чергу - відраза до влади), і серед них виявилися абсолютно дивовижні і значущі, оскільки вони особисті. Виявилося, що «просте перенесення дат» таки має значення. З одного боку, багато хто погоджується, що те саме
#Різдво має святкуватися до Нового року, і згадують, що «до совєтів» тут так і було, це називається «старе Різдво». До речі, про «старе Різдво» 25-го можна було почути і в Києві, і чим західніше від нього - тим частіше. Тут про це пам'ятають добре. З іншого боку, традиція іменин, що практично відсутня у великих містах, тут дуже сильна. І якщо людина народилася «на Івана» і їй пропонують перейти в церкву, в якій «Івана» святкуватимуть в інший день, вона подивиться на вас, як на ідіотів, тому що дату свята перенести можна, а дату свого народження перенести не можна. Відповідно, перехід у таку церкву сприймається як своєрідна відмова від імені, перехід у місце, де загубиться зв'язок між вами і святим, який відповідає за вас, і ви вже будете несправжнім Іваном. Я не стверджую, що це головна причина, напевно, однієї якоїсь головної причини виділити не можна, але ця ситуація з іменинами особисто для мене була абсолютно новою історією. Так, і тепер я трохи антрополог.
#VolodymyrZolotorov