#AI小説 #unzari 地獄の紅玉 - Deadly_Poisonの小説 - pixiv

八月の空は、うんざりするほど青く、澄み渡っていた。じりじりと肌を焼く陽光が、アスファルトの道を白く光らせ、立ち上る陽炎が景色を歪ませる。僕、健司（けんじ）は、額の汗を手の甲で拭いながら、乾いた喉に生唾を飲み込んだ。夏だというのに、子供たちの声は少なく、代わりに遠くの工場から聞こえ

#AI小説 #yugamu Багряний рубін пекла - Deadly_Poisonの小 - pixiv

Серпневе небо було до нудоти синім і ясним. Пекучі сонячні промені змушували асфальтову дорогу сяяти білим світлом, а тремтливе марево, що п

地獄の紅玉｜Deadly_Poison

　八月の空は、うんざりするほど青く、澄み渡っていた。じりじりと肌を焼く陽光が、アスファルトの道を白く光らせ、立ち上る陽炎が景色を歪ませる。僕、健司（けんじ）は、額の汗を手の甲で拭いながら、乾いた喉に生唾を飲み込んだ。夏だというのに、子供たちの声は少なく、代わりに遠くの工場から聞こえる金属音と、そして何より、耳の奥で鳴り続けているような蝉の声だけが、街の静寂を埋めていた。 　戦争が始まって久しい。けれど、この街は幸運にも、まだ大規模な空襲を受けていなかった。だからこそ、日常と非日常の境目は曖昧で、僕たちは奇妙な平穏の中に生きていた。 　「兄ちゃん、お水」 　妹の美咲（みさき）が、小さな水

Багряний рубін пекла｜Deadly_Poison

　Серпневе небо було до нудоти синім і ясним. Пекучі сонячні промені змушували асфальтову дорогу сяяти білим світлом, а тремтливе марево, що підіймалося від землі, спотворювало краєвид. Я, Кенджі, витерши тильною стороною долоні піт з чола, ковтнув слину в пересохлому горлі. Хоч і було літо, дитя

Jigoku no Kougyoku_jp by Deadly-Poison-0 on DeviantArt

Jigoku no Kougyoku_ua by Deadly-Poison-0 on DeviantArt

#AI小説 #yugamu Багряний рубін пекла - Deadly_Poisonの小 - pixiv

Серпневе небо було до нудоти синім і ясним. Пекучі сонячні промені змушували асфальтову дорогу сяяти білим світлом, а тремтливе марево, що п

#AI小説 #unzari 地獄の紅玉 - Deadly_Poisonの小説 - pixiv

八月の空は、うんざりするほど青く、澄み渡っていた。じりじりと肌を焼く陽光が、アスファルトの道を白く光らせ、立ち上る陽炎が景色を歪ませる。僕、健司（けんじ）は、額の汗を手の甲で拭いながら、乾いた喉に生唾を飲み込んだ。夏だというのに、子供たちの声は少なく、代わりに遠くの工場から聞こえ

地獄の紅玉｜Deadly_Poison

　八月の空は、うんざりするほど青く、澄み渡っていた。じりじりと肌を焼く陽光が、アスファルトの道を白く光らせ、立ち上る陽炎が景色を歪ませる。僕、健司（けんじ）は、額の汗を手の甲で拭いながら、乾いた喉に生唾を飲み込んだ。夏だというのに、子供たちの声は少なく、代わりに遠くの工場から聞こえる金属音と、そして何より、耳の奥で鳴り続けているような蝉の声だけが、街の静寂を埋めていた。 　戦争が始まって久しい。けれど、この街は幸運にも、まだ大規模な空襲を受けていなかった。だからこそ、日常と非日常の境目は曖昧で、僕たちは奇妙な平穏の中に生きていた。 　「兄ちゃん、お水」 　妹の美咲（みさき）が、小さな水

Багряний рубін пекла｜Deadly_Poison

　Серпневе небо було до нудоти синім і ясним. Пекучі сонячні промені змушували асфальтову дорогу сяяти білим світлом, а тремтливе марево, що підіймалося від землі, спотворювало краєвид. Я, Кенджі, витерши тильною стороною долоні піт з чола, ковтнув слину в пересохлому горлі. Хоч і було літо, дитя