#AI小説 #koten 　Мовчання Тоуроу-рін - Deadly_Poisonの小説 - pixiv

Мала стрілка годинника наближалася до другої ночі. Я, Такацукі Каіто, учень другого класу старшої школи, неуважно дивився у вікно своєї кімн

#AI小説 #hari 　灯籠林の沈黙 - Deadly_Poisonの小説 - pixiv

時計の短針が午前二時を指そうとしていた。高校二年生の僕、高槻海斗（たかつき かいと）は、自分の部屋でぼんやりと窓の外を眺めていた。明日に迫った古典の小テストの勉強は、とうに集中力が切れている。 窓の外には、僕が「灯籠林（とうろうりん）」と呼んでいる夜景が広がっていた。無数のマンシ

　灯籠林の沈黙｜Deadly_Poison

　時計の短針が午前二時を指そうとしていた。高校二年生の僕、高槻海斗（たかつき かいと）は、自分の部屋でぼんやりと窓の外を眺めていた。明日に迫った古典の小テストの勉強は、とうに集中力が切れている。 　窓の外には、僕が「灯籠林（とうろうりん）」と呼んでいる夜景が広がっていた。無数のマンションや家々の窓から漏れる生活の光。それはまるで、闇の中に浮かぶ無数の灯籠のようで、一つ一つに誰かの人生が灯っているのだと思うと、不思議と心が落ち着いた。遠くに見えるビル群の赤い航空障害灯が、蛍の明かりのようにゆっくりと点滅している。街は深い眠りの中にあった。 　「海斗、まだ起きてるの？ 明日も学校でしょ」

　Мовчання Тоуроу-рін｜Deadly_Poison

　Мала стрілка годинника наближалася до другої ночі. Я, Такацукі Каіто, учень другого класу старшої школи, неуважно дивився у вікно своєї кімнати. Зосередженість на підготовці до завтрашньої контрольної з класичної літератури давно зникла. 　За вікном розкинувся нічний пейзаж, який я називав «Тоур

Akai Umi_jp by Deadly-Poison-0 on DeviantArt

Akai Umi_ua by Deadly-Poison-0 on DeviantArt

#AI小説 #daichi 　赤い海 - Deadly_Poisonの小説 - pixiv

時々、大地が何かに脅えているかのように、細かく震えあがることがあった。グラスの中の水面が微かに波立ち、壁に掛けた時計がカタカタと乾いた音を立てる。それが数秒でおさまると、人々は顔を見合わせ、気まずそうに息をついた。 「またか」「気味が悪いな」 そんな会話が日常に染みのように広がっ

#AI小説 #kakeru 　Червоне море - Deadly_Poisonの小説 - pixiv

Час від часу земля дрібно тремтіла, наче чогось боялася. Поверхня води у склянці ледь помітно вкривалася брижами, а годинник на стіні сухо ц

　赤い海｜Deadly_Poison

　時々、大地が何かに脅えているかのように、細かく震えあがることがあった。グラスの中の水面が微かに波立ち、壁に掛けた時計がカタカタと乾いた音を立てる。それが数秒でおさまると、人々は顔を見合わせ、気まずそうに息をついた。 　「またか」「気味が悪いな」 　そんな会話が日常に染みのように広がっていく。僕、宮沢和希（みやざわかずき）が通う高校でも、その話題は昼休みの弁当を囲むスパイスのようになっていた。 　「なあ、この前の揺れ、結構長くなかった？」 　「うちの犬、ずっと怯えてたよ」 　しかし、人間とは慣れる生き物だ。一週間、二週間と続くうちに、その微かな震えは、時折吹く強い風や、遠くを走る電車の

　Червоне море｜Deadly_Poison

　Час від часу земля дрібно тремтіла, наче чогось боялася. Поверхня води у склянці ледь помітно вкривалася брижами, а годинник на стіні сухо цокав. Коли це за кілька секунд припинялося, люди переглядалися й ніяково видихали. 　«Знову?», «Моторошно якось». 　Такі розмови, мов пляма, поступово поширю