生命のオアシス｜Deadly_Poison
どこまでも続く、深淵の海。 光もなく、音もなく、ただ静寂だけが支配する漆黒の世界。冷たい闇が、永遠に広がっているかのように思える場所。 その、あまりにも広大な虚無の海に、ぽつんと浮かぶ、瑠璃色の宝石があった。 それは、息をのむほど美しい、一粒のビー玉。 誰が作ったのか、どこから来たのか、誰も知らない。けれど、その存在は、暗闇の中で奇跡のように輝いていた。 ビー玉は、繊細なしゃぼん玉の膜をその身に纏っている。そして、そのしゃぼん玉の中には、フワフワ、モクモクとした真っ白な綿飴が、ゆっくりと漂っていた。まるで、ビー玉の夢や憧れが、形になったみたいに。 ビー玉は、ただそこに在る
Оаза життя｜Deadly_Poison
Безмежна безодня океану. Ані світла, ані звуку, лише тиша панує у світі з чорного оксамиту. Місце, де холодна темрява, здається, розпростерлася на цілу вічність. У цьому безмежно величезному морі порожнечі самотньо плавала лазурова коштовність. Це була скляна кулька, прекрасна настільки, що
#AI小説 #furui 朽ちる家、消える責任 - Deadly_Poisonの小説 - pixiv
俺、相田翔太（あいだ しょうた）の夏休みは、毎年恒例の祖父母の家から始まる。古い木造家屋が並ぶ、坂の多いその町は、蝉の声と潮の香りが混じり合う、どこか懐かしい場所だ。しかし、今年の夏、その懐かしさには不協和音が混じっていた。 「翔太、あっちには行っちゃいかんよ」。 縁側で麦茶を飲
#AI小説 #kaori Будинок, що Руйнується, і Зникаюча Від - pixiv
Мої літні канікули, Аіда Шоута, щороку починаються з поїздки до будинку моїх бабусі та дідуся. Це місто зі старими дерев’яними будинками та
朽ちる家、消える責任｜Deadly_Poison
俺、相田翔太（あいだ しょうた）の夏休みは、毎年恒例の祖父母の家から始まる。古い木造家屋が並ぶ、坂の多いその町は、蝉の声と潮の香りが混じり合う、どこか懐かしい場所だ。しかし、今年の夏、その懐かしさには不協和音が混じっていた。 「翔太、あっちには行っちゃいかんよ」。 縁側で麦茶を飲みながら、祖母が指さしたのは隣の家だった。かつては小綺麗な庭があったはずのその家は、今は見る影もない。屋根瓦は崩れ落ち、壁には蔦が不気味に絡みついている。ガラスの割れた窓は、まるで虚ろな眼窩のようだ。台風でも来ようものなら、いつこちらに崩れかかってきてもおかしくない。 「なんで？もう誰も住んでないんだろ
Будинок, що Руйнується, і Зникаюча Відповідальність｜Deadly_Poison
Мої літні канікули, Аіда Шоута, щороку починаються з поїздки до будинку моїх бабусі та дідуся. Це місто зі старими дерев’яними будинками та численними схилами – ностальгічне місце, де змішуються спів цикад і запах моря. Однак цього літа до цієї ностальгії домішувався дисонанс. «Шоута, туди ход
ポイズン雷花